Молитва А. де Сент-Екзюпері

 

 Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.

 Зроби мене спостережливим і спритним, щоби в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.

 Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти головне від другорядного.

 Я прошу про силу стриманості і заходи, щоб я по житті не літав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і даль, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.

 Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє.   Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.

 Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені чітке усвідомлення того, що складнощі, ураження, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми ростемо і зріємо.

 Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.

Посилай мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи!

 Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, отож навчи мене терпіння.

 Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного Дару Долі.

 Дай мені багату фантазію, щоби в потрібний момент, у потрібний час, в потрібному місці, мовчки або кажучи, подарувати комусь необхідне тепло.

 Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім «внизу».

 Убережи мене від страху пропустити щось у житті.

 Дай мені не те, чого я собі бажаю, а те, що мені справді необхідне.

 

 Навчи мене мистецтву маленьких кроків.

 

Джерело

                            ***

Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочел до середины:
Сей длинный выводок, сей поезд журавлиный,
Что над Элладою когда-то поднялся.

 

Как журавлиный клин в чужие рубежи —
На головах царей божественная пена —
Куда плывете вы? Когда бы не Елена,
Что Троя вам одна, ахейские мужи?

 

И море, и Гомер — все движется любовью.
Кого же слушать мне? И вот Гомер молчит,
И море черное, витийствуя, шумит
И с тяжким грохотом подходит к изголовью.

© О. Мандельштам

 

‹Август› 1915