КАРЬЕРА

                                          Ю. Васильеву

 Твердили пастыри, что вреден

и неразумен Галилей,

но, как показывает время:

кто неразумен, тот умней.

 

Ученый, сверстник Галилея,

 был Галилея не глупее.

Он знал, что вертится земля,

но у него была семья.

 

И он, садясь с женой в карету,

свершив предательство свое,

 считал, что делает карьеру,

а между тем губил ее.

 

За осознание планеты

шел Галилей один на риск.

И стал великим он...

Вот это я понимаю - карьерист!

 

Итак, да здравствует карьера,

когда карьера такова,

 как у Шекспира и Пастера,

Гомера и Толстого... Льва!

 

Зачем их грязью покрывали?

Талант - талант, как ни клейми.

Забыты те, кто проклинали,

но помнят тех, кого кляли.

 

 Все те, кто рвались в стратосферу,

врачи, что гибли от холер,-

вот эти делали карьеру!

Я с их карьер беру пример.

 

 Я верю в их святую веру.

 Их вера - мужество мое.

 Я делаю себе карьеру

тем, что не делаю ее!

1957

© Евгений Евтушенко. 

             

                  ***

Чи зрікся Галілео Галілей?
Щось люди там балакали про втому.
Про те, що рятувався він. Але й
не певна я, бо не була при тому.

 

О, не тривожте, люди, його прах!
Чи знали ви, до осуду охочі, –
якщо він навіть зрікся на словах,
які тоді були у нього очі?..

© Ліна Костенко

Анімовану відеоверсію твору Ернеста Гемінґвея «Старий і море» створив у 1999 році Олександр Петров. Для цього митець та його син намалювали 29000 акварельних картин на склі.

 

 

За читанням Ясунарі Кавабати

 

Розпросторся, душе моя,

На чотири татамі.

І не кулься од нагая,

І не крийся руками.

 

Хай у тебе є дві межі,

Та середина — справжня.

Марне, вороже, ворожить —

Молода чи поважна.

 

Посередині — стовбур літ,

А обабоки — крона.

Посередині — вічний слід

Від колиски до скону.

 

Жаль – ні неба, ані землі

В цій труні вертикальній,

І заврунилися жалі,

Думи всілись печальні.

 

Як то сниться мені земля,

На якій лиш ночую!

Як мені небеса болять,

Коли їх я не чую.

 

Як постав ув очах мій край,

Наче стовп осіянний.

Каже: синку, ступай, ступай,

Ти для мене коханий.

 

Тож просторся, душе моя,

На чотири татамі,

І не кулься од нагая,

І не крийся руками.

 

© В.  Стус